Підвищення цін на газ: Чи зможуть українці платити за новими тарифами

У разі підвищення цін на газ для населення, яке вимагає від України Міжнародний валютний фонд, може скластися ситуація, коли за новими тарифами зможуть платити лише кілька процентів споживачів. Інші ж стануть "сидіти" на субсидіях, що приведе до зловживань на ринку ЖКХ-послуг, – таку думку висловив «Апострофу» експерт з питань енергетики Валентин Землянський

Про подорожчання газу для промисловості

На промисловості це відобразиться погано, як і подорожчання будь-якого енергоносія. Тому що, в першу чергу, це вимивання оборотних засобів. Промисловість вимушена платити більше за використаний енергоносій. Не говорячи вже про ті сектори та галузі, які використовують газ як сировину – хімічну, цементну. Відповідно, зростає собівартість, що призводить як до підвищення ціни на кінцеву продукцію для кінцевого споживача всередині країни, так і до впливу на конкурентоспроможність підприємства на світовому ринку. Те ж хімічні підприємства по добриву конкурують з російськими, де ціни на газ двічі нижче, тобто собівартість і ціна будуть вдвічі нижче. У російських з'являється можливість демпінгувати, і наша продукція стає менш конкурентною. Тому таке підвищення цін – не найкращий фактор для економічного розвитку.

Чи був цей крок необхідним? «Нафтогаз» не встановлює ціни в приказному порядку. Він такий же трейдер на ринку, як і інші, що грають там компанії.

У нас дійсно є ринок на сьогоднішній день. Через те, що ви можете звернутися до приватникам, які також тянуть газ з Європи, які виробляють газ тут, і вони можуть дати більш цікаві пропозиції. Як показує практика, десь до 30% може досягати різниці між ціною, яку пропонує "Нафтогаз", і ціною, яку пропонують приватні особи. Тоді можна знайти більш дешеву ціну на ринку.

Популярне:“Зменшився вдвічі”: Що відбувається з розмірами субсидій
 

Другий момент: крупні споживачі, як правило, пов'язані довгостроковими контрактами, і ці цінові скачки для них згладжуються. Вони купують в періоди, коли дешевше. Тому якщо ціна і піднімається, то виходить середньозважена ціна – не 415, як сьогодні прогнозує "Нафтогаз". Він по суті виставляє ціну, за якою готові продати газ промисловості, а далі вже всі інші гравці – і покупці, і продавці – починають працювати, виходячи з тих схем, які виставляв «Нафтогаз».

Необхідно підвищити ціни на газ для населення
По хорошому, так Але при умові, що ця ціна відповідає платоспроможності. У нас основна проблема, через яку не рухається ринок, – це те, що населення не в змозі платити, плюс ринок викривлений. Навіть МВФ зараз повернувся до таких пропагандистських методів. Кажуть: "ти будеш багатий, будеш спонсором дешевою ціною, що є абсолютним бредом. Тому що, якщо до 2014 року ви споживали обсяги вище 6000 кубометрів, якщо подивитися ціни, яка зараз називається імпортним паритетом, то ви платили ціну, за якою Україна імпортувала газ. Я не бачу ніякої дотації, навпаки, субсидіонна схема дозволяє проводити набагато більше корупційних операцій, ніж коли ви самі як споживачі замовляєте необхідні обсяги, оплачуєте їх, і коли тарифи відповідають вашій платоспроможності.

Що стосується дискусії щодо підвищення цін для населення, це нагадує гру китайських комсомольців: якщо немає проблем, їх потрібно створити і почати вирішити. Ще Кабмін Арсенія Яценюка прийняла рішення, що тарифи на газ будуть внесені в меморандум з МВФ, ціни на газ будуть формуватися відповідно до вимог Європейського Союзу, Європейської енергетичної спільноти. Тобто МВФ не вимагає підвищення ціни на газ, він вимагає виконання зафіксованих раніше зобов'язань.

Как буде відбуватися дальше, сказать досить складно, тому що ціна формується адміністративно, не рыночно. Ціна формується постановою Кабінету міністрів: на НАК "Нафтогаз України" накладаються спецобов'язки по продажу газу дешевше ринку. З кінця минулого року представники Єврокомісії заявили, що так довго продовжуватись не може, тому що половина населення сідає на субсидії. Якщо тарифи піднімуться, то на субсидії буде 70% населення, якщо не більше. Всі бюджетні показники будуть провалені. Плюс давайте не забудьте про монопольну позицію «Нафтогазу», яка намагається його ще й укріпити, підтягти під себе і газорозподільні мережі.

Є ситуація, як з підприємствами комунальної енергетики, коли виникає так званий «небаланс» за підпорядкуванням і підписання актів прийому-передачі. І начебто соціальна ціна 5000 гривень без податків, стає 15 000 гривень, а далі йде нібито неуважність: там не помітив, там неправильно порахував – і виходять прибутку. «Нафтогазу» вигідно, щоб виникали «небаланси», тому що він продає більше газу для балансування системи, відповідно, зростають його прибутку як компанії, і керівництво може виписати собі премію. Згідно з новим статутом, чим вище прибуток, тим краще результат, так що вони можуть претендувати навіть на 100% від окладу. При окладі мільйон гривень в місяць ще мільйон гривень окладу – за 12 місяців скільки буде?

Коли говорять про те, щоб прив'язати тарифи до ринкових, це те ж саме, що прийти на ринок, де вся картопля по 8 гривень. Ви приходите і торгуєтесь, на те і ринкова ціна. І якщо картопля – не критичний товар, то без газу взимку ви не проживете. Тому розглядати всю модель з поставками газу населенню як ринкову – абсурд. По суті, держава знімає з себе зобов'язання нас з вами захищати, для чого воно і створювалося … Заходить мова про підвищення до 11-14 тисяч гривень за тисячу кубометрів, що є абсурдом, оскільки нові тарифи потягне 2-3% населення. А що робити іншим? Сидячі на субсидії люди взагалі не зацікавлені ні в яку модернізацію, енергоефективності. Навіщо? Якщо він тепер платить менше, ніж до зростання тарифів, то навіщо, умовно кажучи, витрачати гроші на утеплення будинку або заміну котла?

У «Нафтогазу» була пропозиція розділити споживачів, яке компанія зробила Міжнародному валютному фонду. Але було незрозуміло, за яким механізмом буде відбуватися розподіл. Хоча винаходити велосипед не треба, у нас вже все це було. У нас велика частина населення споживала до 2,5 тисяч кубометрів газу. І люди були зацікавлені входити в ці рамки: якщо цей ліміт перевищувався, сильно зростала ціна, і ніхто не хотів платити в два рази більше. Тоді 60% господарств, з урахуванням (окупованих зараз територій) Донбасу і Криму, укладалися в ці обсяги.

До ринку потрібно йти, але це не робиться революційним шляхом. Європа йшла до третього енергопакету 11 років. Відбувалася трансформація ринку – і ми говоримо про стабільно працюючої економіки. Тут в умовах економічної кризи, війни, падіння доходів, інфляції, безробіття ми намагаємося зростанням тарифів зімітувати реформи.

Коментарі