У Раді вирішили в черговий раз посилити кібербезпеку країни і внесли до порядку денного законопроект, який дозволить силовикам без дозволу суду на 48 годин блокувати будь-які сайти. Документ відразу ж викликав хвилю обурення правозахисників і експертів.
"Сегодня" розібралася в законопроекті і дізналася, які у нього шанси пройти голосування в сесійній залі.
Третя спроба
Сама ініціатива не нова – у ВР вона з'явилася ще влітку минулого року, хоча включити до порядку денного тоді її так і не вдалося. Друга спроба теж виявилася провальною – минулого вівторка законопроект підтримали лише 172 нардепи. І лише з третьої спроби, 21 червня, його вдалося записати до порядку денного.
Ключова ініціатива документа – тимчасове блокування сайтів. Автори відзначають, що у виняткових випадках, якщо існує загроза для життя людини або ризик іншого тяжкого злочину, ресурс можна заблокувати за рішенням прокурора або слідчого. Але таке блокування не може тривати більше 48 годин і після його запуску все одно потрібно звертатися до судді за дозволом. Суд може відмовити, якщо слідчий або прокурор не зміг довести необхідність "бана". У такому випадку повторно запросити блокування сайту буде неможливо. Планується також створити реєстр, куди внесуть всі сайти з інформацією, "поширення якої заборонено в Україні". Передбачається, що провайдерів, які відмовляться блокувати ресурси, будуть штрафувати на 1% від річного доходу. При повторному порушенні сума збільшиться до 5%. Один з авторів законопроекту, нардеп від БПП Іван Винник, каже, що такі заходи допоможуть в боротьбі з кіберзлочинністю і тероризмом.
Політолог Володимир Фесенко називає умова, при якому у ВР можна набрати достатню кількість голосів під законопроект:
"Якщо в документі йтиметься про дуже розмиті умови блокування, то шанси на його прийняття дуже малі – всі будуть вираховувати, проти кого це може спрацювати, і знайти консенсус буде складно. Якщо ж там буде говоритися про інструмент протидії кібервійні і чітко і конкретно будуть закріплені умови того, коли і за яких обставин може використовуватися механізм блокування, то тоді він може бути і прийнятий".
Варто відзначити, що в нинішній редакції законопроекту критерії "бани" виписані неоднозначно і можуть трактуватися по-різному. Юрист Анна Маляр депутатську ініціативу вважає за потрібне, але запізнілою, враховуючи 4 роки війни на Донбасі, однак зазначає, що проект "сирий".
"Передбачається, що слідчий або прокурор зобов'язані попередити власника сайту про блокування. Досудовий блок можливий тільки у виняткових випадках, – пояснює вона. – Але, щоб норму не використали проти політичних або ділових конкурентів, потрібно прописати відповідальність правоохоронців, якщо суд визнав блокування безпідставним. І нехай правоохоронці двічі подумають: йти відразу в суд або доказова база настільки сильна, що можна взяти на себе відповідальність блокувати сайт без рішення суду".
Відразу після того як проект внесли до порядку, проти нього виступили кілька організацій. В Інтернет-асоціації України попередили, що сьогодні в мережі не існує технологічної можливості абсолютного блокування сайтів.
"Україна втягнута в безглузду гонку між контролюючими органами та бізнесом. Це обов'язково призведе до постійних конфліктів між владою і бізнес-колами", – йдеться в зверненні ІнАУ.
Виступили проти і в Харківській правозахисній групі:
"Законопроект неприйнятний, оскільки знищує основи політичної волі. Фактично на розсуд слідчого або прокурора покладається рішення – заборонена та чи інша інформація, чи ні. На наш погляд, проект ініціює введення в інтернеті цензури, яка не буде підконтрольна і відповідальна перед громадськістю. Ми розуміємо, що держава може застосовувати обмеження свободи інтернету, з огляду на збройний конфлікт з РФ і дії держави-агресора. Але ці обмеження мають бути пропорційними, а не копіювати форми і методи авторитарної держави".