Зміни в Трудовому Кодексі: детально про нововведення

Законопроект №1658 після того, як був прийнятий в першому читанні Верховною Радою України, роками допрацьовується робочою групою.
Цей кодекс містить 398 статей і складається з 9 книг, а також прикінцевих та перехідних положень.

Популярне: “Буде становити 6200 гривень”: стало відомо, коли підвищать мінімальну зарплатню

Його ініціаторами є народні депутати Михайло Папієв та Степан Кубів.

Даний проект закону розглядався на комітеті ВР з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення. Власне, голова цього комітету Сергій Каплін в коментарі сказав наступне: «Цей Трудовий кодекс приймали під впливом олігархічних груп, він був внесений« Опозиційним блоком »- тією частиною контрольованої Ринатом Ахметовим. Вони заклали там норми, які були зручні для роботодавців. Після того, як коаліція в кращі свої часи зрозуміла, що не може віддавати ініціативу в частині Трудового законодавства «опозиційному блоку», провела переговори, тому вони домовилися і внесли компромісний варіант цього кодексу.

Почала працювати робоча група, яка в серйозних дискусіях народила остаточний варіант трудового кодексу, який підтримали депутати, члени комітету з питань соціальної політики. Я голосував проти цього закону, тому що там суттєво звужені права профспілок, зокрема, в частині підготовки до страйків, передстрайкової роботи і всіх процедур примирення. Це особливо актуально в даний час, коли більшість громадян не задоволенні рівнем заробітної плати. Також там суттєво звужені права працівників у відносинах з роботодавцем, передбачені застарілі європейські стандарти звільнення працівника тощо. Окремо суттєво звужено права профспілок, це тоді коли у французькому, англійському законодавстві вони розширюються ».

За його словами, в проекті Трудового кодексу дармову працю скасовується, ненормований робочий день допускається тільки один раз в місяць, оплачується така робота в підвищеному розмірі. Повторне залучення до роботи понад норму оформляється як понаднормові роботи і щогодини оплачується вже в подвійному розмірі, а більше 120 годин на рік – у потрійному.

Так, згідно з інформацією, представленою Федерацією профспілок України, в проекті Трудового кодексу завершено нормування надання працівникам відпусток.

Таким чином, мінімальна тривалість щорічної відпустки складе 28 днів. У зв'язку з урахуванням в проекті ТК пропозиції профспілок щодо збільшення тривалості щорічної основної трудового відпустки з 24 до 28 діб, виникла необхідність коригування ст.171 «Відпустка подовженою тривалості».

Такі відпустки встановлено для певних категорій: працівників лісової промисловості та лісового господарства, працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах, на кар'єрах і рудниках, для воєнізованого складу рятувальних служб та ін.

Відповідно до прийнятої редакцією, загальна тривалість щорічної основної та додаткової відпусток для таких категорій не може перевищувати 59 днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, – 69 календарних днів. Тобто гранична чисельність днів відпустки не зменшилася.

Робоча група підтримала пропозицію профспілок, внесену через групу народних депутатів, про доповнення ст. 180 «Право на щорічний трудову відпустку за 1-й рік роботи» пунктом про те, що в перший рік роботи за бажанням працівника може бути надано щорічну відпустку повної тривалості незважаючи на закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи:

жінкам – перед відпусткою у зв'язку з вагітністю;
в зв'язку з пологами або після неї, а також додали пункт про те, що право на таку відпустку в зв'язку з народженням дитини мають і чоловіки.
Таким чином, права жінок і чоловіків зрівняні. Ця стаття доповнена правом на отримання відпустки в перший рік роботи до закінчення 6 місяців безперервної роботи для батьків, діти яких вступили на навчання до вищих навчальних закладів.

Відзначається, що відтепер захищено право на умови отримання відпусток ветеранами і учасниками бойових дій

З п.6 ч. 2 ст. 181 «Право на щорічний трудову відпустку за 2-й і наступні роки роботи», де закріплено право на одержання щорічної трудової відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час за ветеранами війни, особами, які мають особливі заслуги перед батьківщиною, статус ветеранів війни і т . Д. – пропонувалося ці категорії видалити. РГ таку пропозицію відхилила і таким чином захистила права ветеранів та учасників бойових дій на отримання відпусток тоді, коли їм це потрібно.

Більш жорстка норма встановлена ​​для роботодавців в ч. 3 ст. 183 про перенесення або продовження щорічної трудової відпустки.

Законодавством встановлено: щорічна трудова відпустка за ініціативою роботодавця у вигляді виключення (наприклад, в разі виникнення необхідності) може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника.

Тепер доданий пункт про те, що таке перенесення відпустки може здійснюватися тільки за умови надання працівникові в поточному році відпустки тривалістю не менше 28 днів (основний), а вже решту днів відпустки (додаткової – якщо працівник має на це право) можна переносити на інший термін .

Підтримано пропозицію профспілок про внесення змін до ч. 2 ст. 184 ТК про розподіл трудового відпустки на частини. Невикористана відпустка може бути надана працівникові як правило до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. Таким чином встановлено конкретний термін, протягом якого потрібно використовувати таку відпустку, щоб не накопичувати її роками.

Врегульовано порядок застосування ненормованого робочого часу

У ст. 152 «Граничні норми застосування надурочних робіт» пропонувалося тривалість понаднормових робіт протягом року зменшити від 120 до 60 годин. Робоча група не підтримала цю пропозицію, незважаючи на те, що в межах 120 годин оплата понаднормових роботи повинно бути подвійний.

Також збережена норма про те, що роботодавець зобов'язаний вести весь облік виконаної роботи більш нормою робочого часу, щоб відповідно її оплачувати.

Збережена норма про те, що в разі систематичного залучення працівника до роботи понад нормою робочого часу, – така робота вважається понаднормові. Тобто роботодавцю, згідно із законодавством, дозволяється безоплатно застосовувати ненормований робочий день тільки 1 раз на місяць, але працівник в таких випадках має право на додаткову відпустку до 7 днів. Якщо роботи більше нормою потрібно протягом місяця застосувати повторно – уже другий день роботи більш нормою (а також всі наступні) повинна оплачуватися працівникові в подвійному розмірі. Це позитивна новація законодавства.

Також, встановлено право на додаткову спеціальну перерву в роботі.

Тобто, Збережено редакцію 1-го читання ст. 155 ТК по тривалості перерв упродовж робочого дня. Мінімальна перерва, яка надається працівникові для відпочинку і харчування та яка не включається в тривалості робочого часу – не більше 2-х годин і не менше 30 хв.

Профспілки запропонували внести в цю статтю зміни і надати працівникові право на спеціальну перерву під час роботи не тільки в холодну пору року для обігріву, але і в жарку (влітку) – для охолодження. Ця пропозиція була підтримана робочою групою.

За випробуванню при прийомі на роботу – стаття 39 вказує перелік осіб, для яких не встановлюється випробування:

неповнолітні;
звільнені з військової або альтернативної (невійськової) служби, вперше стають до роботи протягом року після такого звільнення;
обрані на посаду;
переможці конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;
які пройшли стажування при прийомі на роботу з відривом від основної роботи;
які закінчили професійно-технічні або вищі навчальні заклади і вперше стають до роботи за отриманою професією (спеціальністю);
вагітні жінки, працівники з сімейними обов'язками, які мають дітей віком до трьох років;
інваліди, спрямовані на роботу відповідно до рекомендацій медико-соціальної експертизи.
з якими укладається трудовий договір на строк до двох місяців.
Також не допускається звільнення працівників у віці до вісімнадцяти років з ініціативи роботодавця, крім випадків звільнення з підстав, визначених статтями 93, 94 цього Кодексу, ліквідації юридичної особи – роботодавця або припинення фізичною особою виконання функцій роботодавця.

Стаття 108 забороняє звільнення вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років, та одиноких матерів.

Жінкам, які мають дітей у віці до півтора року, надаються перерви для годування дитини (стаття 277). Ці перерви надаються не рідше ніж через 3:00 тривалістю не менше тридцяти хвилин кожна. При наявності двох і більше дітей віком до півтора років встановлюються перерви тривалістю не менше години.

Неповнолітні особи в трудових відносинах прирівнюються у правах до повнолітніх (Стаття 279).

Стаття 280 забороняє використання праці неповнолітніх, якщо це завдає шкоди їх здоров'ю, моральності, навчанню, фізичному і духовному розвитку.

Для неповнолітніх працівників норми виробітку, часу, обслуговування встановлюються виходячи із загальних норм праці пропорційно встановленому для них скороченої тривалості робочого часу. (Стаття 284).

Звільнення працівників у віці до вісімнадцяти років з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків звільнення з підстав, визначених статтями 93, 94 цього Кодексу, ліквідації юридичної особи-роботодавця або припинення фізичною особою виконання функцій роботодавця.

Коментарі