Чиєю буде “Львівська вугільна компанія”

Оточення Наталії Королевської готується повернути під контроль "Львівську вугільну компанію", що володіє єдиною збагачувальної фабрикою, яка переробляє продукцію держпідприємств "Львіввугілля" та "Волиньвугілля".
27 червня в місті Сілець Львівської області мають відбутися збори акціонерів "Львівської вугільної компанії" ( "Л ь в і вська ву гільна компанія" – ЛВК). Відповідна інформація опублікована на її корпоративному сайті, передає Корупція.Маркет.

Ініціатором зібрання став акціонер ЛВК, що володіє 23% акцій – компанія "Іфорас", підконтрольна Наталії Королевській.

Головним питанням зборів акціонерів повинно стати обрання нового Наглядової ради і зміна менеджменту компанії.

Зараз нею керує арбітражний керуючий Володимир Постоленка. Він був призначений керівником в 2015 році, після того як Альфа-банк ініціював процедуру банкрутства компанії. Фінустанова вимагає стягнути з неї 11 млн грн непогашеного кредиту.

Історія однієї ЦЗФ

"Львівська вугільна компанія" була створена в 2007 році спеціально для того, щоб приватизувати Центральну збагачувальну фабрику (ЦЗФ) "Червоноградська", яка до цього належала державі.

На першому етапі акції ЛВК розділили між собою Регіональне відділення Фонду держмайна (ФДМ) у Львівській області та компанія "Львівсистеменерго". Вона належала українському бізнесменові Віктору Тополову, який працював міністром вугільної промисловості в Кабміні Юлії Тимошенко в 2005 році і угорському бізнесменові Ласло Капойі.

"Львівсистеменерго" орендувало державну ЦЗФ ще з 2000 року. І тільки в 2007 році приватизувала його під "Львівську вугільну компанію".

З приходом до влади Віктора Януковича, ЛВК перейшло під контроль луганського підприємця Наталії Королевської та її чоловіка Юрія Солода. На парламентських виборах 2014 року обидва чоловіки були обрані до Верховної Ради і увійшли до фракції Опозиційного блоку.

В уряді Юлії Тимошенко Королівська "займалася" міністерство вугільної промисловості. Але, після поразки своєї соратниці на президентських виборах в 2010 році, вона створила власний політичний проект "Україна – Вперед!", Який працював на Партію регіонів.

Уже в 2012 році замість "Львівсистеменерго" Тополова, акціонерами ЛВК стали структури Королівської: компанії "Іфорас", "Вантажно-транспортне управління" та "АСП Трейд груп". В цілому їм належить 62,4% акцій ЛВК. Ще 37,6% акцій залишається у власності регіонального відділення ФДМ у Львівській області.

Всі ці компанії були зареєстровані в Луганську людьми з оточення Королевської. Але, в 2014 році після початку війни на Сході країни, їх юридичні адреси перенесли до Києва.

Також були змінені формальні власники компаній. Згідно Держреєстру, зараз "Вантажно-транспортне управління" належить киянину Юрію Малому, "Іфорас" – киянину Станіславу Устьянцева. У 2010 році чоловік з таким же ПІБ шукав роботу водія в Києві.

Втім, прямий зв'язок з Королівської залишилася у компанії "АСП Трейд груп". Вона належить луганчанам Сергію Артюхову і Олексію Серединський. На парламентських виборах 2012 року Артюхов був представником партії "Україна – Вперед!" в Луганській області. Серединский тоді ж був уповноваженим від Королевської на окрузі в Дніпропетровській області.

Збагачення дає контроль

За часів Януковича була реалізована схема з приватизації найбільших збагачувальних фабрик країни. Це дозволило "Родині" колишнього президента виводити мільярди з вітчизняного вуглепрому.

Наприклад, старший син екс-президента Олександр Янукович приватизував п'ять збагачувальних фабрик за допомогою підконтрольної йому компанії ДРФЦ. Ці фабрики постачали вугілля державним генераціям "Центренерго" і "Донбасенерго", залишаючи у себе більшу частину виручки від продажу.

При такій схемі не важливо, в чиїй власності знаходяться шахти. ЦЗФ стає кінцевим реалізатором продукції і контролює фінансові потоки шахти. Можливостей зробити шахрайство, досить.

Наприклад, після переробки рядового вугілля з технічних нормативом повинен бути проведений концентрат в обсязі 77% від початкового. Але, ЦЗФ видає менше кількість готової продукції.

На сході ЦЗФ може брати вугілля з копанок і підмішувати до вугілля з державних шахт, легалізувавши таким чином незаконно видобутий ресурс.

У Львівській області ще більш специфічна ситуація. ЦЗФ "Червоноградська" – єдина фабрика, яка переробляє вугілля державних об'єднань "Львіввугілля" та "Волиньвугілля".

Ця ЦЗФ працює не як бізнес, а як канал з викачування коштів. У жовтні 2015 року Прокуратура Львівської області відкрила кримінальне провадження за фактом розтрати посадовими особами підприємства 200 млн грн у 2011 році за допомогою закупівлі продукції за завищеними цінами.

Її можна використовувати не тільки для заробітку на збитки держшахт, а й для політичного тиску. Якщо ЦЗФ не працює – зупиняються і шахти. Шахтарі вимагають зарплату, профспілки збирають акції, а уряду доводиться домовлятися з тим, хто може "вирішити питання".

Банкрутство та очищення

У серпні 2015 року Господарський суд Львівської області розпочав процедуру банкрутства ЛВК за позовом Альфа-банку про стягнення з підприємства 11 млн грн боргу.

У листопаді розпорядником майна ЛВК став арбітражний керуючий. З цього моменту Королівська втратила контроль над ЦЗФ. Фабрика перейшла в зону управління Міненерговугілля, яке почало керувати відвантаження на ЦЗФ вугілля з державних фабрик.

Тепер чиновники Міненерговугілля домагаються банкрутства ЛВК, щоб "вийняти" з під неї майновий комплекс ЦЗФ "Червоноградська". Тоді міністерство зможе налагодити безперервний збут вугілля західних держшахт.

Щоб повернути під контроль "Червоноградської", команда Королівської направила до суду кредитні вимоги від підконтрольної їй компанії "Новіком". Ця фірма була підрядником ЛВК на закупівлі обладнання. Однак суд не задовольнив її кредитні вимоги.

Тепер в Міненерговугілля побоюються того, що компанії, підконтрольні Королевської, переоберуть наглядову раду і правління "Львівської вугільної компанії" на зборах акціонерів 27 червня.
Тоді контроль над усіма західними вугледобувними активами знову опиниться в приватних руках.

Коментарі