Як смерть Рокфеллера вплине на економіку України?

Помер Девід Рокфеллер. Той самий, у якого українці не вірять, бо олігархія існує тільки в колишньому «совку», а у цивілізованих людей чесний ринок. Втім, як би там не було з олігархією, якої немає, Рокфеллер все ж таки був – фінансист, сенатор, меценат. Він займав він не останнє місце у світовому капіталістичному політбюро. І як належить члену політбюро, він визначав всі аспекти життя вільного ринку, включаючи розвиток науки, техніки і культури, передає Корупція Маркет

А коли вмирає політбюро — не за горами і перебудова з гласністю.

Так, саме політбюро. Бо як всесвітня олігархія – це не братки-мазурики кшталт Ахметова, Коломойського, Порошенко чи Усманова з Березовським. Це аналог політбюро. Пам'ятайте СРСР в 70-80-е – поважні дідусі в дорогих костюмах. У них мудрі очі, думки про людство, і цілий набір всіляких інструментів і важелів. Брежнєв, Андропов, Черненко, Підгорний, Громико, Косигін, Рокфеллер, Ротшильд, Сорос – вони так довго воювали один з одним, що стали схожі як дві краплі води. Коли-то одні члени списку з іноземними прізвищами уконтрапупили тих, що з нашими. Вони всі тоді були молодими і повними сил, але скільки серця не міняй – проживеш довше Брежнєва максимум років на тридцять.

Популярне: Гучна заява Коломойського, що вимагає мільярдер від держави?

І ось, політбюро приречене на вимирання. Рокфеллер – перша ластівка. А коли вмирає політбюро — не за горами і перебудова з гласністю. Новому поколінню управлінців простіше зламати і побудувати своє, ніж розбиратися, як у дідів все було влаштовано. А тому всі зовнішні гравці задумалися про те, як осідлати зміни. Вдалося ж свого часу Китаю. Коли покоління Рокфеллера і Сороса втратила страх перед комунізмом, керівництва китайської Компартії вдалося продати своїх мотивованих активістів глобальної олігархії, перетворивши країну в світовій пролетарський гегемон. На нинішньому зламі епох, очевидно, готова проїхатися Росія. За рахунок побудованого держави-корпорації під управлінням молодих амбітних менеджерів. А от чи готова до змін Україна – велике питання.

Оптимісти скажуть, що готова навіть краще інших – тектонічні зрушення відбуваються тут, а значить ми першими побачимо нову конфігурацію світоустрою. Однак такий оптимізм межує з ідіотизмом. Життя серед великих змін зовсім не означає готовність до них, а перебування в точці перелому не гарантує переміщення в сектор VIP. Швидше, навпаки. Як це сталося в 90-ті роки з Афганістаном, який став точкою зламу двополярної світу. Догляд «шураві» не приніс країні щастя. Подобається нам це чи ні, але для минає покоління глобалістів Україна загрожує стати новим Афганістаном. Світова олігархія бачила тут наступний етап «дранг нах остен», так легко удававшийся їм в кінці минулого століття, і не дуже замислювалася про наслідки. Саме так свого часу політбюро вирушило в Афганістан, всюди повторюючи методи своєї молодості – танки в Празі, танки в Кабулі. Ми несемо цивілізацію.

І оскільки мова йде про значному сегменті світових фінансів, ніхто і нікому найближчим часом в борг давати не буде.
Але це в глобальному контексті. Бо Україна загрожує стати Афганістаном і для українських еліт. Вже зріють радикали, готові, як афганські таліби, повісити президента і прем'єра, попередньо набивши їх кишені готівковими гривнями для демонстрації продажності і розгнузданості. І лише стоять на чолі процесу шахраї начебто Семенченко і Парасюка стримують цих людей від поганого. І це цілком справедливий підсумок. Вплутуючись в старечу гру, слід розуміти головний ризик – старі люди не вічні, а значить і не вічні їх стратегії. Гра в «нову холодну війну», породжену ностальгічними переживаннями олігархічного політбюро, і центром якої ми стали, цікава лише людям похилого віку. Навіть ровесникам Дональда Трампа вона чужа. А значить, в довгостроковій перспективі, коли справа дійде до розрядки, ми, не маючи ніякого плану «Б», програємо нашу єдину ставку на холодну війну.

Але це ще віддалені наслідки. А ось реальні проблеми у зв'язку зі смертю Рокфеллера Україна може випробувати вже в найближчі місяці. Як відомо, з-за блокади ОРДЛО нам не вдалося отримати обіцяний транш. МВФ зажадав перерахувати всі прогнози, виходячи з нових економічних реалій. Тепер, після смерті Рокфеллера, отримати його буде набагато важче. Не тому, що покійний сенатор був великим другом України, або його наступники неодмінно агенти Кремля і друзі Путіна. Просто зміна власника глобального фінансового сектора передбачає довгий аудит його спадкоємцями. І оскільки мова йде про значному сегменті світових фінансів, ніхто і нікому найближчим часом в борг давати не буде. Про це буде навіть соромно заводити розмову – тут таке горе, а ви зі своїм траншем.

Однак, прошу прийняти до відома, що все це лише мої домисли і творчі фантазії. Адже Рокфеллера, як я писав, ніколи не було. Був Березовський, є Порошенко, є Фірташ, Ахметов і Коломойський, є Усманов, Фрідман і Греф. Путін є, в кінці кінців. Є Дональд Трамп. А ось Рокфеллера немає. Як і Ротшильда. Є, втім, Сорос – це такий добрий дядько-меценат, який дбає про майбутнє людства і роздає кеш на захист громадянських прав і свобод.