Свою дупу прикривають: стало відомо, чому Гонтарєвій не вигідна сильна і стабільна національна валюта!

Чим слабкіша гривня, тим простіше покрити витрати бюджету, викупити долар у експортерів та повернути борг МВФ. Про розвиток розмова не йде, передає Корупція Маркет

Мільйони людей в нашій країні, які не встигли валютно "обкешиться", в черговий раз перетворилися на колективного "ослика Іа" з відомої казки про Вінні-Пуха. Девальвація гривні, несподівана, як сніг на київських вулицях, звалилася в січневе доброго ранку. Щоб якось заспокоїти громадськість, Нацбанк затягнув сумну бурлацьку пісню про святкові дні, просідання експорту та іншу лабуду. Але нам-то цікаво розібратися, правда? Отже, в чому ж причина постійних, дискретних (тобто за методом примітивного рубильника) перемикань гривні на нові, "знижені оберти"? Що нас чекає далі? Основні фактори, що штовхають гривню у прірву, полягають у наступному:

1. Українська економіка являє собою малу, відкриту, сировинну модель, і жоден уряд рівним рахунком нічого не зробило для того, щоб змінити ситуацію. По суті, ми бачимо поступове доедание пострадянського індустріального потенціалу і тотальну розпродаж природних ресурсів фактично за безцінь. Крім того, наша економіка хоч і сировинна, але енергозалежна, що лише посилює її проблеми.

2. Інфляційно-девальваційна модель наповнення бюджету та покриття внутрішніх дефіцитів. Інфляція/девальвація вже три роки використовуються як фактично єдине джерело покриття бюджетних розривів і дефіцитів. В умовах стагнації економіки це єдиний спосіб виплачувати знецінені зарплати і пенсії. Але цей механізм як кровоточива виразка роз'їдає українську економіку, скорочуючи інвестиційний горизонт планування і знищуючи внутрішній платоспроможний попит. Ми маємо справу з банальним "податком" на бідних, який сплачується при кожному відвідуванні магазину з допомогою постійно зростаючих цін. "Ставки податку" оновлюється практично щодня на товарних цінниках, адміністрування — простіше не придумаєш (самі прийдуть і заплатять при купівлі насущного).

3. Девальвація вкрай вигідна великих ФПГ, які орієнтуються на прості товари: метал, залізорудну сировину, зерно. Такі товари, з мінімальною доданою вартістю, в умовах девальвації приносять продавцям додаткові надприбутки, адже зростання внутрішніх витрат, номінованих у національній валюті — гривні (податки, зарплати, вартість електроенергії, транспортні витрати тощо), значно відстає від динаміки девальвації.

4. Девальвація вигідна тіньовій економіці, яка має страхувальні механізми перетікання поточних фінансових потоків в долар (на відміну від білої економіки, яка таких механізмів валютного хеджування позбавлена).

5. І нарешті, девальвація вигідна валютним спекулянтам, які займаються примітивним арбітражем і заробляють 1-1,5 грн. на одному доларі. Сьогодні ця група складається з 20 обраних НБУ банків, які допущені до продажу валюти з ЗВР за методом найкращого курсу, серед яких, зауважимо, і банки з російським капіталом.

А тепер розглянемо основні аспекти зазначених вище факторів…

Як бачимо на графіку, при катастрофічному падінні ВВП України, вираженому в доларах США, ВВП, номінований в гривнях, за останні три роки збільшився більш ніж в 1,5 рази. При цьому темпи падіння реального гривневого ВВП за цей же період склали більше 20%!

Тобто в уряду в 2014 р. було, по суті, два варіанти: створити нову базу для зростання економіки або надути її повітрям. Вибрали другий, а накачали повітря за допомогою двох "насосів": девальвації та інфляції.

Тепер для досягнення курсової та цінової стабільності вкрай важливо оптимізувати бюджетний процес, особливо його витратну частину, яка зараз проїдається непродуктивними напрямками (в першу чергу це стосується витрат на органи державного управління). Дефіцит бюджету повинен відповідати реальним можливостям держави позичати гроші тільки у ринкових інвесторів, а не шляхом продажу ОВДП у портфелі НБУ, який став головним власником боргів країни. Крім того, внутрішні та зовнішні запозичення повинні здійснюватися виключно за цільовим принципом, щоб і суспільство, і інвестори бачили напрями використання коштів. Такими можуть бути і інфраструктурні проекти, і стимулювання реального сектору економіки або розвиток держпідприємств. Причому кожен проект повинен генерувати фінансовий потік, достатній для повернення залученого під нього розміру позики. Для цього необхідно з знеособлених позик переходити на цільові.

Важливо розуміти, що в 2015 р. в результаті системної розбалансування основних макропоказників хребет національної економіки був практично зламаний. Доля "паралітика" відтепер залежить від людини, приставленого до каталці. А він може і з гірки спустити заради жарту, і на морозі випадково забути на пару годинок…

Як показує графік, що описує девальваційний-інфляційні процеси, ми отримали в 2017 р. дуже чітку кореляцію показників інфляції та девальвації. Тепер ми приблизно знаємо, що гривня очікувано девальвує у поточному році на показник інфляції. Для спекулянта, що оперує на ринку декількома тисячами доларів, це зручно. Кореляційний аналіз не кожному під силу. Але подібна ситуація показує, що "їжа практично не затримується в шлунку". Країна живе без амортизаційних механізмів у вигляді іноземних інвестицій, і будь-яке цінове рух призводить до ослаблення гривні. 

Можливості для економічного маневру зведені до розміру "игольного вушка". А це все наслідки горезвісного інфляційного таргетування, що реалізується НБУ в останні роки. Із впертістю дитини, який хоче подивитися, що у котика всередині, регулятор продовжує контролювати показник другого порядку: тобто не курс, а інфляцію. Хоча очевидно, що імпортозалежна, бівалютний економіка буде постійно знецінюватися на розмір девальвації національної валюти.

Тому для контролю цінової стабільності необхідно в першу чергу контролювати курс. Більше того, сам інфляційний контроль повинен бути істотно змінений, щоб не було повторення 2016 р., коли при споживчої інфляції в 14% ми отримали інфляцію промислових цін у розмірі майже 36%.

Політика Нацбанку, по суті, сформувала для нашої промисловості "смертельну" вилку: девальвація гривні штовхає вгору ціни, що формують собівартість готової продукції (енергоносії, обладнання, технологічний імпорт), але при цьому жорстка монетарна політика різко обмежує платоспроможний попит з боку покупців, що підтверджується більш низькою динамікою споживчих цін. Але для того, щоб вийти з цього порочного кола, НБУ повинен стати дійсно незалежним монетарним органом, а не друкарським придатком Мінфіну. 

Даний графік чітко показує, що прибуток, що перераховується НБУ до бюджету, є найбільшою неподаткової складовою доходів держави. По суті — це чорна діра, яка в момент перерахування грошей з НБУ на рахунки казначейства і наступного бюджетного "розпилу" зносить і ціни. Якщо ми хочемо перейти до позитивної динаміки розвитку, такі неподаткові перерахування повинні бути негайно припинені. Прибуток НБУ необхідно направляти в спеціальний резервний бюджетний фонд і розподіляти по тих напрямках, які будуть мати максимальний стимулюючий ефект. Наприклад, для компенсації відсоткових ставок за кредитами, але не для улюблених заводів можновладців, а виключно для суб'єктів малого та середнього бізнесу, малих і середніх фермерських господарств, за загальною, відкритою процедурою. Може ж держава, врешті-решт, безкорисно зробити хоч щось для звичайних підприємців, причому просто так! Може, тоді у нас будуть не "сплячі" Фопи і рівень МСБ в структурі економіки — 10%, а активний прошарок малого і середнього бізнесу, одержав стимул у вигляді пільгового кредитування з часткою в розмірі 40-50% ВВП.

Понад $1,5 млрд США, скуплених НБУ в ході валютних аукціонів влітку 2016 р., не дали гривні зміцнитися напередодні осіннього загострення. Виходить цікава ситуація: якщо курс гривні зростає, то Нацбанк за "червоних", тобто за контрольований курс. Якщо гривня падає, то за "білих", тобто за ринковий курс. Звичайно, він і при падінні гривні проводить аукціони, спрямовані на "підтримку" національної валюти. Тільки чомусь девальвацію це не зупиняє. Зате дає заробити групі обраних банків, допущених до валютної годівниці. Як показує моделювання динаміки курсу гривні, збільшення пропозиції валюти на ринку у розмірі одного мільярда доларів призводить до зміцнення курсу на одну гривню. Аналогічний вкидання гривневої маси (25-30 млрд грн) призводить до ослаблення курсу на ту ж саму одну одиницю.

Якби регулятор об'єктивно оцінював потреби ринку, він би визнав, що структура валютних надходжень не дозволяє йому викуповувати валюту, отриману експортерами, адже весь ринковий прихід — це експортна виручка, яка практично вся потрібна економічним агентам для фінансування поточного імпорту. Отже, все, що НБУ забирає з ринку, буде відіграно імпортними операціями у вигляді подальшої девальвації гривні. На що може розраховувати НБУ в разі поповнення ЗВР, так це на приплив валюти по фінансовому рахунку (іноземні інвестиції та кредити). Але МВФ вимагає від Нацбанку підтримувати мінімальний рівень чистих валютних резервів і обмежує максимальний рівень внутрішніх гривневих активів. В результаті грошей у населення та підприємств немає, зате вони є в банках. При цьому курс гривні падає, інфляція двозначна. А це говорить про те, що не можна бути частково вагітним" ринковим курсом. Гібридний курс ще нікого до добра не доводив.

А тепер подивимося, що було б з курсом на початку 2017 р., якби НБУ не затарився валютою влітку 2016 р. Моделювання курсової (див. "Моделювання курсової ситуації в 2016 році") ситуації дозволяє стверджувати, що сьогодні ми могли б бачити в обменнниках не 28-29 грн/дол., а 25-27 грн за дол., і це тільки по одному епізоду курсової політики. А зараз саме час читачеві вигукнути: "Але в Нацбанку адже розумні люди, навіщо гривню образили?". Відповідь очевидна. 

Люди то розумні, просто у них інші завдання. Девальвація гривні та поповнення чистих валютних резервів НБУ в першу чергу потрібні МВФ як нашому головному, якщо не сказати єдиному, кредиторові. Адже чим слабкіше гривня, тим більше витрат країни можна буде в майбутньому профінансувати за рахунок чергового кредитного траншу. І чим більше рівень чистих валютних резервів НБУ, тим вище шанси МВФ отримати свої гроші назад: а такі виплати в розмірі $1,5 млрд очікуються вже в поточному році. Зауважимо, що для повернення боргів потрібні саме чисті резерви (тобто за вирахуванням зобов'язань перед нерезидентами).

Навіть за несприятливих прогнозів на 2017 р. варто очікувати як мінімум дві-три хвилі припливу експортної виручки, при яких складуться оптимальні умови для зміцнення гривні. І Нацбанку потрібно зробити лише одне — не заважати…

Тіньовий та офіційний ринки готівкової валюти вже кілька років працюють, як сполучені посудини: дешево купуємо офіційно і дорого продаємо неофіційно. Долар. Американський. Хоча, згідно офіційної статистики НБУ, населення у нас практично безперервно позбавляється від "зеленого", причому мільярдами… А курс гривні чомусь не зростає, а падає (див. "Динаміка готівкового ринку валюти…").

Як показує графік (див. "Динаміка готівкового ринку валюти…"), офіційний ринок готівкового долара в частині його продажу населенню практично всім складом злився з офіційного "резервуара" в нелегальний. Масштаби тінізації готівкового ринку приголомшують. Погодьтеся, важко контролювати готівковий курс, якщо ти не контролюєш 80-90% його обсягів. Важко отримувати вигоду для країни з економіки, 50% якої знаходиться в тіні. Але будь-яка тінь є продуктом неефективних заборон і, як наслідок, корупції.

Адміністративне обмеження валютного ринку давно, ще в 2014 р., зіграло свою роль, але вже більше двох років воно контрпродуктивно. Іноземні інвестори обмежені в своїх правах на репатріацію дивідендів, з яких заплатили чималі податки в український бюджет, імпортери не можуть взяти кредит для закупівлі імпортного устаткування і технологій, тому що все це заборонено. Валютні обмеження вигодували колосальний тіньовий ринок валюти. В результаті всього цього гривня втратила свою функцію як міра вартості та засіб нагромадження. По суті, вона зараз зведена до рівня звичайної розрахункової одиниці. Втім, для чиновників, які декларують валютний нал і валютні депозити, така ситуація лише додатковий заробіток. Позитивні курсові різниці….

За останні роки населення забрало з банків близько $15-18 млрд. Це, з одного боку, перевищує всі транші, отримані нами від МВФ за останні два роки. З іншого — свідчить про рівень довіри суспільства до політики НБУ. Люди щодня "голосують" в обмінних пунктах. і явно не за нинішню курсову політику. Стан курсу — це похідна від рівня довіри бізнесу і суспільства до політики Національного банку. Отже, головний рецепт досягнення стабільності гривні — повернення довіри. Але для цього політику регулятора повинен представляти зовсім інший тип керівників.

Справедливості заради зазначимо, що успіх гривні залежить не тільки від НБУ, але і від зусиль держави в цілому. Але в руках регулятора знаходиться надзвичайно широкий спектр інструментів і можливостей. Потрібно просто реалізовувати свій монетарний потенціал в інтересах національної економіки. Для цього НБУ необхідно наділити подвійним мандатом, тобто делегувати йому відповідальність не тільки за цінову стабільність, але і за динаміку економічного зростання і зайнятість населення. Контракт керівника Нацбанку має містити чіткі параметри, які необхідно йому досягти: курсовий коридор, інфляція. Без цього ми постійно будемо знаходитися в стані колективної безвідповідальності сонму державних органів управління, які переводять стрілки один на одного. І нарешті, про рецепти МВФ. Так, вони допомогли нам не померти в 2014-му, але не дають жити в 2017-м. Пора виймати крапельницю з відня.