А Ви знаєте навіщо монголи кочівники ставлять паркани в степу?

Насправді, виглядає це сюрреалістично. Уявіть – безмежний жовтий степ до обрію. Десь вдалині стоїть самотня юрта. І вона обов'язково огороджена парканом. Юрта в степу і високий паркан!

Іноді буває так, що юрти немає. А паркан є. А іноді буває, що є і юрта, і паркан, а всередині, як у дворі, стоїть … джип. Так живуть монголи.
Навіщо вони будують паркани, коли навколо на десятки кілометрів немає більше нікого?

Ви, напевно, знаєте, що Монголія – ​​країна з найнижчою щільністю населення. Тут живе всього 3,5 мільйона чоловік на просто величезній площі (країна займає за цим показником 11 місце в світі після Ірану), з них близько 800 тисяч проживає в столиці.
Решта в невеликих містечках або розбрелися по безкрайніх степах. І живуть ось в таких юртах.
Але вони кочують. І сьогодні можуть жити в одному місці, а завтра в іншому місті.
Кажуть, звичка будувати паркан навколо юрт монголи перейняли у росіян, які оточують свої будинки парканами. Мовляв, без забору юрта як би не має адреси. А з парканом – ось уже й адреса.

Справа в тому, що в Монголії немає звичної нам адресної системи, вона тут просто неможлива з урахуванням всіх умов. З 2008 року тут застосовується система, яка дозволяє адресувати на місцевості в межах Землі як цілі регіони, так і міста, окремі будинки і навіть дрібні об'єкти з точністю до метра. Чим точніша адреса, тим довше його код.
Наприклад, адреса міста Улан-Батор в цілому – RV-W QZ, а пам'ятника в центрі площі Сухе-Батора в Улан-Баторі – RW8SK QZKSL. І ось цей самий паркан має "постійну адресу". Навіть якщо господар паркану разом з юртою кудись перемістився, пошта до нього дійде. За "адресою" паркану!
До речі, ці паркани навіть продаються – всюди в степу можна побачити величезні написи  "Яралтай Зарн"