Заставне майно: чому Україні потрібен новий Національний стандарт оцінки

Українська банківська система знаходиться не в кращому стані. Фінансова криза, що загострилася на тлі політичної нестабільності, військових дій на сході країни і анексії Криму, суттєво вплинув на макроекономічне середовище, створюючи труднощі навіть для великих гравців на ринку, передає Корупція Маркет

З початку 2016 року 17 комерційних банків потрапили під рішення НБУ про ліквідацію; з початку 2015 року – 50; з початку 2014 року – більше 80-ти. Виведення з ринку кожного такого фінустанови супроводжується аудитом застав, результати якого, як правило, виявляються гнітючими. Яким чином слід змінити алгоритм оцінки заставних активів, щоб розбіжності в методиці згодом не виявилися фатальними для банків? 

Існує ряд критеріїв для визначення Національним банком України неплатоспроможності кредитної установи. Найбільш частою причиною банкрутства українських банків стає так званий криза ліквідності. На спроможність банку фінансувати збільшення активів і виконувати зобов'язання може впливати багато факторів, включаючи хитку валютну позицію, некоректне формування обов'язкових резервів тощо.

Не останню роль тут відіграє і кредитна політика банку. Сума кожного виданого банком кредиту визначається з урахуванням вартості застави, що є забезпеченням повернення даного кредиту. Чим більше розмір кредитного портфеля банку, тим більш важливим стає якість наданого в заставу забезпечення. У положенні наближення кризи ліквідності банк повинен бути в змозі повернути видані кредитні кошти при досягненні терміну їх погашення, а в разі, коли це зробити неможливо, – продати наявне заставне майно і спрямувати кошти на виконання своїх зобов'язань перед дебіторами.

Складності додає велику кількість різноманітних активів, що дісталися банків внаслідок фінансової кризи, рентабельна реалізація яких багато в чому залежить від правильної оцінки їх вартості.

Згідно з регулятивним постановам НБУ, а також Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», комерційні банки, як і інші суб'єкти оціночної діяльності, зобов'язані проводити оцінку заставного майна, використовуючи Національні стандарти оцінки.

Національні стандарти оцінки – це набір нормативних документів, мета яких – в регламентації підходів і методів оцінки тих чи інших видів майна.

У всіх чотирьох Національних стандартах, що виходили у світ з 2003 по 2007 роки, наголос робиться скоріше на їх нормативну складову у збиток методологічної, що призвело до їх примітивізації та істотного віддалення від Міжнародних стандартів вже на стадії прийняття. Також не було враховано, що Міжнародні стандарти оцінки оновлюються в середньому кожні два роки, чітко реагуючи на зміни в економіці, розвиток технологій і останні напрацювання експертів. У той же час за роки, що минули з моменту прийняття українських Національних стандартів оцінки, вони не оновлювалися жодного разу.

Комерційні банки виявляються затиснутими в рамки необхідності використання у чому застарілих Національних стандартів оцінки.
 

Коментарі