Боргові розписки, або Як правильно позичити гроші, – поради юристів

Українці стали частіше брати боргові розписки.

Юристи відзначають тенденцію до збільшення кількості засвідчених нотаріально боргових розписок. Це зумовлено спробами позикодавців мінімізувати ризики, з огляду на ймовірність майбутніх суперечок з недобросовісними позичальниками, інформує Корупція Маркет

Якщо хочеш, щоб повернули гроші, давати в борг треба правильно. “На слово” не варто вірити навіть близьким друзям або родичам. Потім нічого не доведеш.

Про поняття “боргова розписка” знають усі. А ось про те, що це – окрема форма договору, передбачена Цивільним кодексом України, відомо одиницям.

UBR.ua вирішив з’ясувати: як давати гроші в борг правильно та бути впевненим, що їх повернуть; що робити, якщо боржник відмовляється платити за рахунками; коли навіть суд не допоможе повернути позичене.
Боргова розписка: складаємо правильно

Фактично боргова розписка – це договір позики. Юридичною мовою (стаття 1046 ЦКУ): згідно з цим документом позикодавець делегує позичальникові право володіння грошима або іншими цінностями, речами. Позичальник зобов’язується здійснити повернення позикодавцеві точно такої грошової суми (розмір позики) або аналогічної кількості речей того самого роду та якості. Договір позики (умови, описані в борговій розписці) стає правомочним відразу під час передачі грошей або інших речей, визначених за родовими ознаками.

Досить часто боргові розписки не містять елементарних, на перший погляд, реквізитів, що піддають сумніву мету видачі розписки.

“Так, сторони в розписці часто забувають указати, конкретно хто кому позичає гроші. Не зазначають, що кошти підлягають поверненню, забувають указати терміни. Без зазначення цих даних перспективи стягнення коштів за такою борговою розпискою є досить сумнівними”, – застеріг юрист ЮФ Eterna Law Володимир Бандура.

Як радить партнер адвокатського об’єднання “Артіус” Іван Краснов, щоб розписка вважалася юридично важливим документом і пізніше, посилаючись на неї, було можливо стягнути борг через суд, вона має відповідати певним критеріям:

Письмова форма, якщо сума перевищує 170 грн (10 неоподатковуваних мінімумів доходів українців). Для юридичної особи умова вважається обов’язковою за будь-яких грошових обсягів (ст. 1047).

Бажано складати боргову розписку тільки рукописним методом. Відмовтеся від друкованого варіанта, незважаючи на зручність. Це пов’язано із судовою практикою: якщо борг стягуватимуть через суд і проведуть графологічну експертизу, підпису боржника для доказу того, що розписку завізував саме він, буде недостатньо.

Однозначно вказаний предмет договору: у борговій розписці потрібно чітко прописати суму, яку ви даєте в борг – як цифрами, так і прописом повністю, щоб неможливо було “підправити”.

Якщо позичаєте валюту (долари, євро, рублі), у розписці треба вказати еквівалент суми в національній валюті – гривнями. Важливо наголосити на необхідності повернення грошей у тій самій валюті. Або прописати, що йдеться про гривневий еквівалент за актуальним курсом на момент повернення боргу.

Це пов’язано з нюансами законодавства України: розрахунки між громадянами визнаються виключно в національній валюті.

Чітко вкажіть реквізити сторін: повні паспортні дані (плюс бажано ІПН) як того, хто позичає, так і позичальника. Особливу увагу, складаючи боргову розписку, приділіть прописці майбутнього візаві.

Це пов’язано з перестраховкою – елементарною передбачливістю: у разі ймовірного неповернення боргу судовий позов подаватиметься за місцем прописки боржника.

Точні терміни: обов’язково зазначити дату складання боргової розписки, а також дату повернення боргу або період часу, протягом якого боржник зобов’язується повернути гроші. Без конкретних цифр розписка вважатиметься нікчемним договором.
Укажіть прямо, чи платитиме боржник відсотки за користування позиковими грошима.
Це важливий момент: позикодавець може вимагати отримання відсотків (його право), якщо інша умова не зафіксована договором й автоматично не випливає із закону (ст. 1048 ЦКУ). Обсяг, конкретні особливості отримання відсотків регулюються договором. Коли боргова розписка не містить згадок про це, а об’єкт розглядів – понад 850 грн (50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), масштаб відсотків визначатиме суд на рівні облікової ставки НБУ за кожен місяць до самого дня повернення.
Не зайвим буде залучити свідків і написати в розписці, що документ складено перед ними, зазначивши реквізити громадян.

Завіряти розписку нотаріусу не обов’язково, однак за бажання – можна.
Коли не чекати допомоги від суду

Оскаржити розписку можна, якщо вона неграмотно складена. Тоді навіть через суд отримати назад гроші навряд чи вдасться.

“Суд може визнати, що боргова розписка є просто “папірцем”, а не договором, який створив для боржника права та обов’язки. До речі, у суді це називається “стягнення дебіторської заборгованості”. Судові тяжби можуть тривати дуже довго (традиційно для українських судів) – від 1 місяця до 3 років. Усе залежить від індивідуальних особливостей ситуації”, – зазначив Іван Краснов.

Чинне законодавство України передбачає стягнення, першочергово, грошових коштів. Коли в боржника немає достатньої кількості грошей для задоволення вимог позивача, стягнення може бути звернено на інше майно.

А що робити, якщо майна в боржника – ніякого (наприклад, усе оформлено на дружину, батьків…), а роботи й, отже, зарплати, з якої суд міг би зобов’язати списувати щомісячний відсоток у рахунок погашення боргу, немає? На жаль, у такому разі стягнути борг майже нереально навіть за наявності боргової розписки.

“Якщо немає майна та роботи, грошей не дадуть. Немає майна – немає з чого стягувати. Коли боржник є таким за кредитним договором перед банком, служба безпеки вносить його до реєстру боржників. Фінансові установи відмовлятимуть йому в майбутньому кредитуванні”, – зауважив Володимир Бандура.