Українська гривня: крах чи просто тайм-аут?

Гривні 20 років. У вересні 1996 року стартувала грошова реформа, на яку українські "купоно-карбованцеві" мільйонери покладали великі сподівання.
Нові гроші позбавляли їх респектабельного статусу, але повинні були принести у життя "екс-мільйонерів" спокій і стабільність.
Однак уже через два роки ці ілюзії будуть розчавлені кризою в Південно-Східній Азії і подальшим дефолтом Росії. Це був лише початок. Що відбувалося далі, усім відомо: будь-які зовнішні потрясіння гривня дуже важко переживала, не кажучи уже про українські революції та війну.
Як і багато чого іншого в Україні, гривні теж не учора надрукували. Уперше гривнями називали коштовні намиста у Київській русі, які згодом стали робити з монет, хоча самі гроші звалися злотими та срібняками.
Потім в обігу були переважно іноземні гроші, аж до початку минулого століття, коли Українська Центральна Рада у березні 1918 року запровадила карбованці, а потім й самі гривні. Якщо у квітні цього ж року гетьман Скоропадський відновив як грошову одиницю карбованець, то у грудні гривня повертається вже завдяки Директорії, але знову ненадовго.
Після падіння Директорії гривні не було в обігу до здобуття Незалежності. Країну заполонила більшовики, після чого радянські рублі стали невід'ємною частиною життя українців — більше 70 років.
Радянська валюта настільки вкоренилися у наше життя, що і досі багато хто називає гривні рублями.
Коли ми нарешті стали вільними, наші друзі з Канади надрукували першу партію свіженьких папірців. Назву узяли історичну, а з монетами вирішили не заморочуватися й залишили копійки.
Втім через кризу перехідного періоду тодішній уряд увів тимчасову валюту — карбованці, вони ж купони, завдяки яким кожен з громадян міг відчути себе мільйонером. Щоправда, купити за ці мільйони мало що можна було. У 1995 році 1 долар коштував 147 463 купоно-карбованців.
Створений нашвидкуруч "кишеньковий" Національний банк був одним зі співучасників гіперінфляції тих років. Парламент незалежної України та її перший президент Леонід Кравчук вирішували проблеми за рахунок бюджету і НБУ.
Найбільшу шкоду нанесли безкоштовні субсидії з держбюджету та надання кредитів під дуже низькі ставки різним секторам економіки.
Ще однією причиною включити друкарський верстат стало регулярне підвищення мінімальної зарплати з метою захистити населення від падіння рівня життя. Парламент на свій розсуд і всупереч активним протестам Кабміну регулярно підвищував соцстандарти, не враховуючи можливості бюджету їх фінансувати.