Куди щороку зникають 8 тис. українських дітей?

Біда чи шантаж?

Куди ж діваються зниклі діти? Більшість з них – це підлітки 14-16 років, які самі йдуть з дому. З них 60% – юнаки, і 40 – дівчата. Причому це не тільки вихованці інтернатів і нащадки з неблагополучних сімей. Останнім часом часто тікають з дому і діти з забезпечених сімей. Такі дівчатка і хлопчики з повними кишенями грошей ні в чому собі не відмовляють і збивають з пантелику правоохоронців, яким звичніше шукати втікачів на ринках та на вокзалах.

У ЗМІ все частіше з'являються повідомлення про зникнення дітей. Це стурбувало і наших читачів, про що свідчать численні листи до редакції, передає Корупція. Маркет. 

Київ – 18 квітня, Аіф Україна. «Бачила по телевізору сюжет про те, що в Одеській обл. прямо з двору безслідно зник малюк по імені Микита. Мене, як маму двох дітей, ця історія вразила до глибини душі – як таке може бути, щоб у мирний час пропадали діти?»

Н. Бірюкова, Миколаїв

Остання надія

На жаль, півторарічного Микиту Старикова, зниклого 25 березня зі свого двору в с. Барабой Овідіопольського р-ну Одеської обл., не знайшли. Цього малюка шукає міліція та волонтери. Його фотографія з описом прикмет розповсю-странена в соцмережах і розклеїли на дошках оголошень у багатьох містах і селах. Їх показували водіям-далекобійникам. Але дитина як у воду канув – його ніде немає. На думку досвідчених волонтерів всесвітньої мережі Співдружності волонтерів «Пошук зниклих дітей», як показує практика, якщо маленький, до трьох років, дитина не знайдений в перші 12 годин після зникнення, то шансів знайти живих майже немає. Никитку вже шукають три тижні. І те, що ніде в найближчій окрузі не виявлено його труп, залишає хоч примарну надію знайти його цілим-неушкодженим. Хоча екстрасенси, судячи з їхніх висловлювань у соцмережах, у цьому сумніваються. За їх версією – хлопчика немає в живих. Зате мама хлопчика і правоохоронці все ще сподіваються на краще – і міліціонери відпрацьовують нову версію, пов'язану з викраденням.

Взагалі ж в Україні за минулий рік пропало близько 8 тис. дітей. Як повідомили в Управлінні кримінальної міліції у справах дітей МВС України, 6,8 дітей або 86%, заяви про зникнення яких надходили протягом доби, розшукали гарячими слідами.

І лише деякі діти пропадають не по своїй волі. Як правило, це малюки і школярі початкових і середніх класів. Часто їх крадуть для різних цілей – на органи, для сексуального рабства або для необхідного «аксесуара» професійних жебраків. Таких дітей ще гвалтують і вбивають, а деякі з них з-за небезпечних ігор і занять можуть потонути у водоймі, впасти у вигрібну яму, провалитися крізь лід або заблукати. З 2000 року в Україні значаться у розшуку 16 зниклих дітей, про яких з моменту їх зникнення немає ні однієї вісточки.

За словами правоохоронців, після трагічної історії в Севастополі, коли знайшли вбитими 10-річну Настю Балябину і 11-річну Таню Мізіну, підхід до розшуку дітей в Україні змінився. Тепер за кожним фактом зникнення дитини кримінальну справу порушують у перший же день його зникнення, навіть якщо батьки або опікуни впевнені, що їх дитина просто втік до приятелів і вирішив якийсь час пожити на вокзалі, щоб налякати рідних і змусити їх купити йому новий мобільний телефон або скутер. Адже діти у своїй помсти дорослим досить егоїстичні і можуть досить далеко зайти в бажанні насолити предкам». Але початкові плани не мають життєвого досвіду дітей може змінити сувора і іноді дуже жорстока дійсність. І вони можуть опинитися на межі життя і смерті. А, крім того, якщо плани втікачів і ніщо не порушить, і вони спокійно самі повернуться додому, витребувавши за це з батьків «премію», це небезпечно тим, що вони і надалі будуть повторювати цей трюк.

Непоправні втрати Перші дитячі жертви почав збирати і 2013 рік. Тіло зниклої 2 січня в Горлівці Донецької обл. дев'ятирічної Мирослави Дворянській знайшли на наступний день в сміттєвому контейнері. У правоохоронців поки що дуже мало відомостей про ґвалтівника і вбивцю дівчинки. А за фотороботом передбачуваного злочинця, якого бачив друг і сусід Мирослави, з яким вони гойдалися на гойдалках перед тим як «чужий дядько» кудись покликав дівчинку, вже перевірено ДНК 200 людей, але поки що безрезультатно. До розслідування підключилися екстрасенси, які підказали правоохоронцям деякі нюанси, пов'язані з мучителем дівчинки. Тепер стало більше шансів на те, що вбивцю знайдуть. Мирославу цим, звичайно, не повернути, але, можливо, це врятує життя інших дітей.

А 28 лютого трагедія сталася в маленькому с. Глиниця Радомишльського р-ну на Житомирщині. Два братики – трирічний Данило і чотирирічний Андрій Левенчуки – серед білого дня, о 12.30, вийшли у двір покататися на санках, і – пропали. Їх мама в хаті поралася по господарству, і на якийсь час втратила дітей з виду. А коли вона виглянула, щоб дізнатися, чим зайняті сини, їх у дворі вже не було. Сліди дитячого взуття вели до ставка, розташованого за метрів сто від будинку. Поруч і санки стояли. За версією правоохоронців, швидше за все, з дітьми стався несчаст-ний випадок. Але після багаторазового прочісування території та обстеження ставка, тіла хлопчиків не знайдено. І це поки що дає хоч тоненьку, як павутинка, надію рідним Данини і Андрійка на те, що вони все ще живі.

Завжди на зв'язку

Щоб не загубився маленький син або дочка, допоможіть їм вивчити своє ім'я та прізвище, домашню адресу, імена батьків. А на одяг їхній пришийте бирки зі своїм ім'ям і телефоном.

Привчіть дітей не спілкуватися з незнайомими людьми і нічого у них не брати. 

Дітей-школярів привчають ходити по людних місцях, дотримуватися правил дорожнього руху, а у разі біди – звертатися до правоохоронців.

Щоб не віддалити від себе і не втратити свого дитини-школяра, станьте для нього одним. Тоді будете знати про все, чим він живе. Проявляйте інтерес до його захоплень, до його шкільних справах і його друзям. Нишком вивчайте його активність в соцмережі і привчіть його завжди бути з вами на зв'язок по мобільному телефону.