Топ – 5 міфів про цінове регулювання

Ось уже 20 років українські виробники мріють, щоб Кабмін скасував цінове регулювання (в цей момент популісти всіх ґатунків підстрибнули від радості і взяли в руки олівці). Безумовно, на плакатах псевдозахисників ви побачите картинки, як пузаті бариги забирають останнє у бідних пенсіонерів. Але якщо розібратися в суті питання, то все виявиться зовсім інакше. Останнім у пенсіонерів (і фермерів, пекарів, молочників) забирають корумповані чиновники, а ціни все одно зростають. Тому, пропоную відкласти хештег #зрада і розставити крапки над "і".

Чому бізнес мріє про скасування цієї постанови? Ще в далекому 2003 році, коли "господар Межигір'я" був Прем'єром, а про свободу слова в Україні ніхто не чув, під виглядом турботи про народ список соціальних продуктів розширили до 16 продуктів. Ця подія породило безліч мільйонних корупційних схем, які ось вже 13 років крім своєї волі залучені українські підприємці.

Так а що не так зі списком соціальних продуктів? Чому цінове регулювання в Україні не має нічого спільного з турботою про громадян і захистом? Розібратися в цих питаннях не так-то й просто. За багато років довкола регулювання накопичилася величезна кількість міфів родом з нашого радянського минулого. Саме на них і будують свої виборчі кампанії "гречкосії". Пропоную вашій увазі 5 найбільш популярних міфів.

МІФ №1: Цінове регулювання на продукти харчування стримує зростання цін

В реальності продукти, на які поширюється цінове регулювання дорожчають на 20% швидше, ніж інші продукти. Чому так відбувається?
Причин безліч. Одна з них – це вимога декларувати зміни оптово-відпускних цін більш ніж на 1% протягом місяця. Що це означає? Значить, що кожен стрибок цін або зміна курсу валют для виробника супроводжується величезним пакетом паперів і довгим колом погоджень. Підприємець втрачає час, нерви і гроші. У нього є два варіанти:
Чесно декларувати кожен відсоток, втрачати гроші на просте виробництва і закладати втрати в ціну товару.
Піти за спрощеною схемою, "віддячити" цінового інспектора, задекларувати відразу 10%. Підвищити ціну заздалегідь при цьому вартість подяки все одно включити в ціну продукту.
Варто зазначити, що така процедура стосується не тільки виробника, але і дистриб'ютора, який теж закладає втрати в ціну. В кінцевому підсумку всі складнощі виробників і дистриб'юторів оплачує споживач, адже всі ці додаткові ціни включають до собівартості.

МІФ №2 Цінове регулювання підвищує доступність товарів

Напевно такий МІФ можна знайти у багатьох передвиборних промовах. Захист населення – справа номер один для будь-якого депутата. А що насправді?

Розглянемо головний козир популістів – хліб. Соціальний хліб – це хліб простої рецептури, який пекарям невигідно піч, і вони просто намагаються виключити його з виробництва. Але місцеві влади мають право "рекомендувати" їм цього не робити або ж просто називають соціальним той хліб, який їм здається соціальним. "От і чудово!",- скажуть кандидати. Працює ж регулювання! Ні, не працює. Виробник теж не дурень і знайде спосіб викрутитися: змінить рецептуру, вага, якість… і ви отримаєте свій "соціальний" хліб.

Був би хліб дешевим без регулювання? Безумовно. Виробники не заробляють на масові сорти хліба, він їм необхідний для завантаження потужностей і зростання обсягу виробництва, що дозволяє їм закуповувати сировину дешевше. А запрацюють вони на "незвичайному" хліб, булочки та інших борошняних виробах.

А зараз виробники намагаються або зовсім не виробляти продукти, що підпадають під регулювання або максимально його обмежувати. Що в підсумку? Зниження виробництва найбільш необхідних продуктів.

МІФ №3 Цінове регулювання стосується лише життєво необхідних продуктів харчування

Постанова 1548 визначає перелік соціальних продуктів, що складається з 16 найменувань. Серед яких: молоко, хліб, яйця, свинина, курка, яловичина, гречана крупа і тд. Уявляєте, мармурова яловичина – такий же соціальний продукт, як і тельбух. Чи Дало це шанс пенсіонеру спробувати мармурову яловичину?

Список соціально значущих продуктів не має чітких критеріїв, тому часто в перелік "соціальних товарів" потрапляє половина асортименту так званих "магазинів біля будинку". Ви коли-небудь відчували на собі позитивний ефект від такої державної турботи?

МІФ №4 Цінове регулювання спрямоване на захист незахищених верств населення

Хіба є якісь обмеження щодо того, хто може купити ці продукти? Хліб "Український" однаково люблять усі: і "капіталісти на Бентлі", і пенсіонери. Та ж історія з іншими продуктами: яловичиною, макаронами і т. д. При цьому багаті купують більше продуктів, в тому числі входять до "соціальний" список. Кого в підсумку захищає держава?

Важливо зауважити, що через зменшення виробництва саме недорога продукція починає вироблятися в кількості "limited edition". Тому ті, кому вистачає грошей тільки на такий вид хліба, змушені стояти за ним в черзі або шукати. Виходить, що ті, на кого орієнтована регулювання, насилу можуть скористатися своїм правом на покупку.

МІФ №5 Держава здатна ефективно контролювати ціни

Якщо це так, то чому ціни на ці продукти ростуть? Контроль цін призводить до двох варіантів розвитку: або ціни ростуть швидше, або зникають з полиць товари, як було в Радянському союзі чи зараз у Венесуелі. Ніж нинішнє регулювання допомогло, наприклад, в ситуації зі зростанням цін на гречку втричі?

Тільки співвідношення попиту і пропозиції реально впливає на ціну. І можна довго міркувати, що держава може встановити "справедливу ціну". Але давайте згадаємо героїчну боротьбу Азарова з цінами на гречку в 2011 році, як після адміністративного встановлення ціни крупа зовсім зникла з полиць. І знову з'явився тільки після нового врожаю

На конкурентному ринку у держави є тільки дві можливості ефективно впливати на ціну: інтервенції продукції у разі дефіциту або адресні субсидії дійсно нужденним (якщо ціни обґрунтовані, але частина громадян не можуть собі дозволити найнеобхідніше).

Всі інші форми контролю все одно призведуть або до додаткового зростання цін, або до зникнення товарів на полицях.

І "вишенька на торті": у січні 2016 року Білорусь (!) скасувала цінове регулювання на продукти харчування (курячі яйця, молочні продукти, м'ясо, дитяче харчування, хліб), аргументуючи це необхідністю "зниження адміністративного регулювання у сфері ціноутворення" та спираючись на "наявність широкого асортименту у різних цінових сегментах завдяки конкуренції".

Чому в Україні досі залишається цінове регулювання – питання риторичне. Але Міністерство економрозвитку вже винесло на обговорення громадськості зміни до легендарного постанови 1548 про "соціальних продуктах". Це важливий крок як для розвитку малого бізнесу, роздрібної торгівлі, так і для звичайного споживача. Сподіваюся, що цього разу безглузді і шкідливі обмеження будуть зняті, а з ними підуть у минуле і пов'язані з ними міфи.

Коментарі