Як не залишитися без права на обов’язкову частку у спадщині: шпаргалка

Сьогодні, практично кожну 3-тя спадкова справа, яка знаходитися в адвокатському виробництві, так чи інакше пов'язана з правом на обов'язкову частку у спадщині.

До суду нерідко надходять заяви осіб, які претендують на обов'язкову частку у спадщині померлого, який залишив заповіт на третю особу.

В якому випадку особи, позбавлені заповіту права на спадщину, можуть претендувати на обов'язкову частку у спадковому майні?

Для того, щоб захистити своє право на спадщину у вигляді виділення з неї обов'язкової частки, на яку претендуєте, слід пред'явити свої вимоги на право на неї. Про це чітко говориться – в статті 1241-ий Цивільного кодексу України.

Обов'язкову частку можна виділити з обсягу спадщини шляхом його перерозподілу. Перерозподіл регулює 1280-ая стаття. Ще один спосіб виділення своєї частини спадщини – визнання права на спадщину того, хто його отримав, незаконним. Про даний спосіб говорить вже 1301-а стаття зазначеного кодексу.

Згідно ст. 1241 ЦК України, право на обов'язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них при спадкуванні за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. До обов'язкової частки у спадщині зараховується:

• вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку,
• вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку,
• а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказує, що перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, визначений статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не потребує.

При визначенні розміру обов'язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), за якими вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку , вартість заповідального відмови.

За згодою особи, яка має право на обов'язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленої заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини.

Той зі спадкоємців, який має право на обов'язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовився від неї. Якщо той зі спадкоємців, що мають право на обов'язкову частку і не проживав зі спадкодавцем на день його смерті, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається не прийняв її.

У разі порушення права спадкоємців на обов'язкову частку у спадщині суд може вирішувати питання про недійсність свідоцтва про право на спадщину лише в тій частині, яка складає обов'язкову частку.

Суд за клопотанням адвоката або окремою позовною заявою, в залежності від ситуації, може зменшити розмір обов'язкової частки у спадщині з урахуванням відносин між спадкоємцем і спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення, зокрема майнового стану спадкоємця .

Судові суперечки, що ведуться між спадкоємцями, спадкоємцями і претендентами на спадщину, стосуються зокрема зменшення обсягу обов'язкової частки і / або визнання особи такою, що втратила право на обов'язкову частку у спадщині в зв'язку з не подачею в терміни, передбачені законом, відповідної заяви до нотаріуса.

З цією метою судом встановлюються й аналізуються відносини, що мали місце бути між померлим і його спадкоємцями, а також інші чинники їх взаємодій. Наприклад, особа може втратити право на обов'язкову частку у спадщині, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, відповідно до вимог ч. 5 ст.1224 ЦК України, а тому інші спадкоємці, що заперечують проти отримання частки в спадщині такою особою сміливо можуть звертатися за правовою допомогою до адвоката.

Звичайно ж, все це впливає на остаточний вердикт суддів, в тому числі і вищих судів. Наприклад, вплинути на рішення справи позитивним чином можуть такі обставини, як:

• погані відносини між померлим і його спадкоємцем, причина яких полягала в негідній поведінці останнього, в тому числі щодо спадкодавця;
• відсутність спілкування між ними і т.д.

Якщо подібні факти підтверджуються, частка такого спадкоємця, будучи обов'язковою, може бути зменшена судом. В чинному Цивільному кодексі зовсім відсутні норми, які могли б застосовуватися в якості захисного засобу, з метою захистити свої права та інтереси. Це позбавлення обов'язкової частки в спадковому обсязі померлого або її скасування, тому в кожній ситуації слід уважно підходити до вирішення цього питання і ще до звернення в суд відвідати адвоката по спадкових спорах.

Статті 1224-а ЦК України містить положення, згідно з яким особа, якій законом покладається обов'язкова частка в спадщині померлого, може не отримати її, внаслідок відсторонення від можливості брати участь у спадкуванні.

Сам порядок вступу в спадкування своєї обов'язковою часткою проводиться відповідно до встановлених законодавством норм. У свою чергу, прийняття спадщини регулюється статтями Цивільного кодексу – 1268-ий і тисяча двісті шістьдесят дев'ять-ій.

Особливість виділення обов'язкової частки полягає в тому, що воно не залежить від волі спадкодавця. Навіть якщо в його заповіті немає вказівки на особу, яка має право на обов'язкову частку в його майні, вона все одно має право на її виділення з нього. Але це не означає, що позбавити такого права вже не можливо. При цьому, суд не може спиратися у своєму рішенні на відсутність особи, яка має право на обов'язкову частку, в заповіті спадкодавця. В іншому випадку – вони порушують його права і можна через суд їх відновити, правда тільки з хорошим адвокатом по спадкових спорах.