Росія дестабілізує Сирію, щоб зберегти позиції в світовій енергетиці

Росія сьогодні роздмухує конфлікт у Сирії, щоб завадити падінню цін на нафту, яке є болісним для її економіки.

Про це в ефірі Громадського ТБ сказав Михайло Гончар, президент “Центру глобалістики «Стратегія ХХІ».

За словами експерта, сьогодні світ вступає в довгий період низьких цін на нафту. Протягом останніх десятиліть цикли високих цін змінювали цикли низьких цін і навпаки. Кожен із них тривав 12-14 років. Зараз світ підходить до завершення 14-річного циклу високих цін на нафту, і ціни невпинно падають.

Тому, роздумуючи конфлікт у Сирії та дестабілізуючи Близький Схід, Росія розраховує на зростання ризиків у сфері видобутку нафти і газу на Близькому Сході та на «відновлення високих цін на нафту як компенсації цих ризиків», — говорить він.

Експерт також звертає увагу на те, що конкурентом російському газу на європейському ринку може стати газ з Катару та Ірану. Газопроводи з цих двох країн мали проходити територією Сирії. Тому «інтересам Росії відповідає максимально довга дестабілізація Сирії, бо тоді ніякий газ – ані іранський, ані катарський – не вийде на європейський ринок», — вважає експерт.

Гончар також звертає увагу на глибоку суперечність позицій Росії та Туреччини, яка почала з'являтися ще навесні цього року, задовго до збиття Су-24. Перед цим виглядало так, що існувала певна гармонія між Росією та Туреччиною: росіяни прагнули запускати «Турецький потік», що мав експортувати російський газ у Європу, оминаючи Україну.

Але дуже скоро це порозуміння зруйнувалося: Туреччина бажає стати новим енергетичним хабом для ЄС, і замкнути на себе поставки вуглеводнів як з Близького Сходу, так і з Каспію. В цьому сенсі вони зацікавлені в експорті газу і зтюркських країн – Туркменістану та Азербайджану – що суперечить інтересам Росії. Туреччина також прагне від Росії більш низької ціни на газ.

Крім того, протиріччя між Росією та Туреччиною торкаються сирійського питання. Якщо Росія підтримує режим Башара аль-Асада (так само, як СРСР раніше підтримував режим його батька, Хафеза аль-Асада), то Туреччина прагне ліквідації цього режиму.

Суперечності існують також і між головними газовими конкурентами Росії на Близькому сході: Іраном і Катаром. По різні боки Перської затоки, різні релігійно (Катар є сунітським, Іран – шиїтським), вони мають доступ до найбільшого у світі газового родовища Парс. Завдяки західним компанія Катар дуже сильно розвинув видобуток та експорт газу. Іран зараз намагається зробити те саме. Такі країни, як Катар та Саудівська Аравія прагнуть перешкодити експорту іранського газу в Європу, який теж мав би йти через територію Сирії.
Це одна з причин активного залучення Саудівської Аравії та Катару в сирійський конфлікт.

Росія водночас продовжує використовувати енергетику в своїх політичних цілях. Турецький потік та Північний потік–2 (друга гілка трубопроводу по дну Балтійського моря) мав би «взяти в енергетичні лещата» Європейський Союз.Німеччина в цій сфері підіграє Росії: її уряд є єдиним урядом ЄС, який на офіційному рівні підтримав проект «Північний потік-2»

Але тут також Росія може зіткнутися з серйозними проблемами. Єврокомісія буде намагатися заблокувати цей проект, бо він суперечить європейському законодавству, зокрема «Третьому енергопакету». В цій ситуації європейські банки боятимуться кредитувати цей проект, бо навколо нього зростають правові ризики, — вважає експерт.