Як в Україні можна пошити елітну підробку та продати її за захмарні гроші (Відео)

Чимало відомих світових брендів шиють одяг в Україні.В магазинах для багатії  дурять не менше, аніж на базарах. Бо якщо є люди, які готові викласти 5 пенсій за майку, то чому б їх не одурити. Анастасія Вілкова, американська топ-модель, яка  родом з Запоріжжя,  вже 7 років живе і працює у Нью-Йорку. Зірка шокована українськими цінами.

Про це повідомляє Корупція.Маркет з посиланням на програму "Гроші".

Пропонуємо дізнатися, скільки насправді коштує іноземна "фірма" і скільки підробок просочуються на полиці пафосних українських магазинів.  Цього разу на відвідини батьківщини Настя приїхала у новеньких джинсах, які придбала у столиці моди – Сингапурі  за 1200 євро. Такі самі побачила і в українському магазині, проте коштували вони вже 63 тисячі гривень.

Настя ділиться враженнями від шопінгу по-українськи: модельний ряд застарілий, а ціни захмарні. Наприклад сукня коштує на офіційних сайтах європейських представництв бренду 50 євро.  Саме за стільки її можна придбати у Польщі, у Німеччині, чи Італії. А от у Києві за таку просять у половину дорожче.

Настя ділиться враженнями від шопінгу по-українськи: модельний ряд застарілий, а ціни захмарні. Наприклад сукня коштує на офіційних сайтах європейських представництв бренду 50 євро.  Саме за стільки її можна придбати у Польщі, у Німеччині, чи Італії. А от у Києві за таку просять у половину дорожче.

Економічного обґрунтування диким цінам не існує, адже конкретно цей бренд шиється у різних куточках світу і навіть у Львові.

У середньому на виході з виробництва легка майка чи спідниця коштує 300 гривень. Припустимо,  щомісяця з цеху до прилавків прямують сто тисяч одиниць готового товару. Їх розвозять одночасно на десяти вантажівках. Нехай усі машини мають проїхати тисячу кілометрів. Це як від Львова до Запоріжжя. Товар в них приймають 50 магазинів, де в середньому працюють по 10 чоловік персоналу. Отже у сумі отримуємо 316 гривень за одну кофтинку. 

Чимало відомих світових брендів шиють одяг в Україні. Але українські виробники закордонної "фірми" жаліються – майже усе, що шиють йде на експорт, а на українські полиці відправляється  лише десята частина товару. 

Знаходимо в торгівельному центрі чудовий екземпляр родом із Китаю – сукня нібито від Дольче енд Ґабанна. Найперше що видає підробку – ціна нижча ніж у виробника. Більше того – тут підроблена навіть бірка.

Журналісти спробували себе у ролі виробників підробного одягу.  Вони на 136 гривень купили менше метра тканини. Співробітниця швейного ательє допомогла відтворити лекала і журналістка самостійно пошила підробку на бренд. 

На матеріали ми витратили 136 гривень. За фабричними розцінками  на одиницю ще 30 гривень накинемо за роботу і 16 гривень на витрати за схемою, яку ми вирахували на прикладі  великої мережі. Тож маємо 182 гривні чистої собівартості футболки.

Крім того, журналісти спробували продати псевдо-брендову майку у магазині. Футболка виробництва програми "Гроші" стала до смаку клієнтці. Дівчина готова заплатити за неї півтори тисячі гривень. Тобто журналісти могли б заробити лише на одній футболці 1300 гривень.