Технології і медицина: чи замінять інформаційні додатки “живих” лікарів?

У статті ви прочитаєте про недофінансування у сферу медицини, черги у поліклініках та медично-інформаційні додатки на телефонах, які можуть замінити лікарів. Міністерство охорони здоров’я, очолюване іноземцем Олександром Квіташвілі, якщо і зазнає якихось змін, то відбуваються вони вельми повільно, а радикальним реформам у медицині чиновники так і не зуміли надати статусу реальних.

І досі частим явищем в українському інформаційному просторі є заклики із проханням про допомогу важкохворим. І це лише вершина айсберга. Тих хворих, яким поталанило в питанні зацікавленості їхнім здоров’ям деякими ЗМІ (нерідко чуємо заклики про допомогу з уст телеведучих) можна назвати щасливчиками. До слова, останнім часом більшість ЗМІ загрузнули у сенсаційності, так званих “поганих новинах”, які зробили споглядання страждань і смерті настільки частим явищем, що вони вже не викликають у пересічного глядача-читача жодних емоцій, в тім числі співчуття. Продовжуючи думку, хочу сказати, що такі повідомлення (з проханням про допомогу важкохворим) надають сенсу функціонуванню багатьох ЗМІ, які в погоні за новинами, що вписуються у концепцію “трупокілометри” (чим далі відбулась трагедія із жертвами, тим більша кількість крові та цих жертв потрібно, щоб зацікавити глядача) виховують неспівчутливого монстра, якому щовечора, аби він не перемкнув кнопку пульта на інший канал, треба подати побільше “трупиків”.

Але повернемось до недостатнього фінансування медицини, яке штовхає ЗМІ та такий благородний вчинок, як збір коштів із допомогою повідомлень про потреби для важкохворих. Якщо згадати більшість із таких повідомлень, важко не зауважити що левова їх частка апелює до збору коштів для лікування закордоном. Тобто поки що стан з охороною здоров’я в Україні настільки плачевний, що держава не лише не може надати фінансове забезпечення під час лікування громадян, але й не має того обладнання, яке здатне побороти важкі недуги і змушена для боротьби з такими надсилати українців закордон. І то, як вже зазначалося, тих, кому поталанило зібрати кошти… У травні цього року науковець Баєва О.В, до сфери наукових зацікавлень якої входить економіка та підприємництво у медицині, опублікувала чергову статтю, у якій зробила порівняльний аналіз державних фінансових надходжень у розглядувану нами сферу. У класифікації країн за кількістю державних асигнацій у сферу медицини Україна очікувано підпадає під категорію “країн, що розвиваються”. Відсотковий показник кількості вкладених в Україні у медицину коштів доволі суперечливий. І хоча, згідно з даними української версії Вікіпедії, загальні видатки на охорону здоров’я у структурі ВВП нараховують 6,5% (для порівняння — в Європейському регіоні — 7,7% ВВП, а в Євросоюзі — 8,7% ВВП), якщо перевести цю суму із категорії “структура ВВП” у категорію “розрахунок на душу населеня”, то така сума державних вкладень у охорону здоров’я зменшується у п’ять разів (якщо порівнювати із відповідними вкладеннями у європейському регіоні).

За останній тиждень вчергове піднялась хвиля зацікавленості публіцистами питанням застійного стану української медицини. Зокрема, в електронній версії дайджесту “Платформа” читаємо недавню публікацію Володимира Хильчука з роздумами про те, чи зможуть технології змінити нашу систему охорони здоров’я.

Так, зазначимо, що якщо інформаційні технології з медичним спрямування і дібрались до українців, то лише у вигляді особистих технічних приладів (на кшталт телефонних додатків, у які можна заносити дані таких показників, як пульс, тиск та рівень цукру у крові). Насамперед треба зазначити, що якщо такі пристрої і доступні українцям, то лише дуже невеликій їх частці. Що ж стосується масового поширення схожих приладів, то, вищезгаданий публіцист вважає, що забезпечення населення пристроями, які дають можливість цілодобово відслідковувати показники здоров’я, зможе давати лікарям більш повну картину про стан здоров’я пацієнта, аніж кількахвилинна розмова. Щодо такої віддаленості у діагностуванні, я не зовсім погоджуюсь із автором, адже якщо піти далі за цією логікою, то особа живого лікаря може з розвитком технологій зникнути зовсім. (Це стосується і інших професій, які “успішно” можна було б замінити роботами. Але то тема вже зовсім іншої статті).

Однак у тому, що така інформатизація медицини надала б можливість не витрачати багато часу на черги до лікарів і, крім того, всі медичні показники, оперативно надані лікареві, змогли б суттєво підвищити рівень запобігання розгортанню хвороб які можна передбачити (ознайомившись із відповідними показниками), я погоджуюсь із автором.

Оксана Коваль спеціально для Корупція.маркет