Чи призведе економічна скрута в Азербайджані до демократизації та початку реформ

Значне падіння цін на нафту разом на тлі неефективної й нерефрмованої економіки не тільки гарантує простим громадянам Азербайджану скрутні часи і підриває популярність династії Алієвих, але й дає країні шанс на демократичні перетворення

Позавчорашнє падіння азербайджанського манату на 34% за добу не стало великою несподіванкою. Про "м'яке зниження" курсу національної валюти в Баку говорили вже два місяці. За умов падіння цін на нафту, котра забезпечує чималу частку азербайджанського експорту, центробанк країни відносно довго намагався втримати манат. Проте коли 2,4 мільярди доларів золотовалютних резервів було витрачено, а рівновага так чомусь і не настала, в Баку прийняли рішення про "контрольований спуск".

Наскільки, зваживши на темпи, цей процес можна назвати м'яким, питання дискусійне. Проте, судячи з деяких ознак, манат "природного дна" ще не досяг. Заява азербайджанського Мінекономіки про початок суворого контролю за ростом споживчих цін натякає на те, що лібералізм стосовно курсу валюти на решту економіки розповсюджуватись явно не буде.

Попри доволі дешевий видобуток (собівартість азербайджанської нафти становить 15-17 доларів за барель) цьогорічний бюджет було зверстано з врахуванням ціни на нафту у 90 доларів, розраховувати на яку явно не доводиться.

Додатковий тиск на азербайджанську економіку чинять значні воєнні витрати на закупку нових озброєнь, викликані як змороженим конфліктом довкола Нагірного Карабаху, так і невеселим прикладом України.

При тому не слід забувати, що хоча Азербайджан нерідко і розглядають як напівавторитарну країну, де без малого чверть століття править династія Алієвих, проте жорсткої репресивної вертикалі туркменського чи північно корейського зразка у країні немає. Громадяни Азербайджану у масі своїй закривають очі на придушення свободи слова та періодичні прикрі випадки з тими, хто критикує корупцію у вищих ешелонах влади, проте звикли при тому до певного рівня життя, соціального забезпечення та можливості знайти пристойно оплачувану роботу (по азербайджанських мірках, звичайно). Тому значне падіння цього рівня життя цілком може обернутися масштабним протестним рухом, і в Баку чудово це розуміють.

На цьому тлі вельми ймовірних соціальних проблем, викликаних залежністю від нафтових цін і неефективною економічною системою, Баку несподівано отримує немалий шанс виправити своє становище.

Сьогодні, зокрема, німецькими ЗМІ були поширені документи, котрі свідчать, що Єврокомісія у зв'язку з планами диверсифікації джерел енергопостачання прагне швидких переговорів про поставки газу з таких країн, як Азербайджан і Туркменістан. Меморандуми про наміри між ЄС і цими країнами можуть підписати навіть цього року.

Коментуючи ці плани ЄС, ЗМІ відразу зауважують, що деякі з названих стратегічних партнерів є доволі "сумнівними". Нагадуючи при тому, що Азербайджан, хоч і не перетворився на абсолютну монархію з культом божественного президента, як Туркменістан, проте у рейтингу свободи преси від міжнародної організації "Репортери без кордонів" посідає почесне 162 місце зі 180. І не можна сказати, щоб зовсім незаслужено – недавній рейд азербайджанських правоохоронців у бакинську редакцію "Радіо Свобода" цілком підтверджує подібну невисоку оцінку дотримання прав журналістів у цій багатій на нафту та газ країні.

Проте шанси на інтенсифікацію співпраці з Європою в енергетичній сфері в Азербайджану все рівно достатньо високі. Особливо якщо зважити на той факт, що проект Трансадріатичного газогону, котрий має доставляти азербайджанський газ до Греції, Італії та далі, у Західну Європу, фактично готовий до реалізації.

Тому, якщо офіційне Баку візьме курс на певне пом’якшення політичного режиму, вибивши з рук критиків подібної співпраці їхній єдиний, по суті, козир, майбутнє "газового постачальника Південної та Західної Європи" для Азербайджану фактично гарантоване.

Азербайджанське суспільство не тримається на чистому насильстві, і "відкручування гайок" не викличе колапсу чинного політичного режиму. А повага до авторитету династії Алієвих може продовжити виконання суспільного договору "м'який авторитаризм в обмін на достаток" ще на багато років.

При тому що дерегуляція економіки, певне зниження корупційного пресу та модернізація промисловості за діяльної підтримки Євросоюзу – на додачу до багатих надр – дозволила б Азербайджану стати однією з найбільш конкурентноспроможних країн регіону.

У такий спосіб, перед сьогоднішнім керівництвом країни стоїть доволі простий вибір: "більше свободи в обмін на прибутки і добробут". Від того, що вибере чинний президент Азербайджану Ільхам Алієв, залежатиме як його власна доля, так і доля його країни.