В Україні безупинно зростає середня заробітня плата

Зарплата свого роду індикатор – якщо росте, значить у бізнесу є можлівість платити більше

Новина від Кабміну – середня зарплата по Україні досягла 10573 гривні.  Тобто реальні зарплати ростуть.  Під час війни і всупереч всім зусиллям агресора, торговим і морським блокадам.

Але будемо чесними – це середня офіційна зарплата.  Взагалі, судити можна по Києву  і містах під Києвом, вище.  Значно вище.  Спробуй, знайди будівельника за 15 тисяч.  22 і менше навіть не підходь.  Це різноробочий на будівництві, не супер профі-муляр.

Так що з одного боку можна сказати, що є хороша новина про зростання зарплат, а з іншого – проблема економіки в тіні залишилася.  Тому що загнати економіку в тінь дуже просто, а от вивести набагато складніше.  З іншого боку – люди отримують гроші, витрачають їх в українських магазинах, так що це набагато краще, ніж безробіття.

Повернемося до нової офіційною статистикою.  Середня офіційна зарплата майже в три рази вище мінімалки.  Тобто мінімалка вже не орієнтир для роботодавців та шукачів.  Люди спираються на реальний ринок праці і зростання зарплат вище інфляції більш ніж в два рази.

Праця українців цінують все вище і це, на мій погляд, справедливо.  Зарплата свого роду індикатор – якщо зростає, значить у бізнесу є можливість платити більше.  І навпаки.

Зрозуміло, що мені звично поставлять в докір, що це середня температура по лікарні, а мої розмови про зарплати вдвічі вище – це Київ.

А глухе село дає зовсім іншу картину.  Але, хлопці, а ви знаєте про мобільність трудових ресурсів?  І якщо в Ліоні погано з роботою або низька зарплата, француз переїжджає в Париж.  Американець з Техасу в Нью-Йорк.  Для них це норма.

А ми намагаємося утримати парадигму «Де народився, там і пригодився».  Дуже даремно.  Тенденції по країні позитивні.

Ну а особистий добробут залежить від особистої ініціативи, готовності до переїзду, бажання в будь-якому віці вчитися і підвищувати свою кваліфікацію.  Так, тільки так.  Реальний капіталізм, ласкаво просимо.

Джерело: блог Кирила Сазонова

Коментарі